Главная » Книги Проза » Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських - Марина Павленко (2011)

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських
Маша Павленко. Русалка со 7-Во либо Проклятье семейства Кулаківських Из Числа творений Марины Павленко-достаточно сказок. Их разбирают также наиболее молодые, также их отец с матерью. Такое ранее принцип около создателя: истинные небылицы обязаны привлекать никак не только лишь ребенка, однако также старших. Маша Павленко – многократная лауреатка писательского состязания издательства «Факел». Но книжка, какую твоя милость в настоящее время удерживаешь во ручках, приобрела вознаграждение состязания «Коронация слова». "Русалка с 7-Во, либо проклятье семейства Кулаковских" - данное нынешняя легенда об невообразимых похождениях семиклассницы Софийки, что невзирая буква в то что стремится распутать ужасающую секрет. Таким Образом то что разбирай со удовольствием! Маша Павленко Картинки Натальи Шишковской 1. Они вновь! Из Числа творений Марины Павленко-достаточно сказок. Их разбирают также наиболее молодые, также их отец с матерью. Такое ранее принцип около создателя: истинные небылицы обязаны привлекать никак не только лишь ребенка, однако также старших. Маша Павленко – многократная лауреатка писательского состязания издательства «Факел». Но книжка, какую твоя милость в настоящее время удерживаешь во ручках, приобрела вознаграждение состязания «Коронация слова».

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських - Марина Павленко читать онлайн бесплатно полную версию книги

Перейти

Марина Павленко

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Серед творів Марини Павленко – чимало казок. Їх читають і наймолодші, і їхні батьки. Таке вже правило в авторки: справжні казки мають захоплювати не лише дітей, а й дорослих.

Марина Павленко – неодноразова переможниця літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». А книга, яку ти зараз тримаєш у руках, здобула нагороду конкурсу «Коронація слова». «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – це сучасна казка про неймовірні пригоди семикласниці Софійки, яка попри все намагається розплутати зловісну таємницю.

Отож читай з насолодою!

Марина Павленко

Малюнки Наталі Шишковської

1. Вони знову!

От нащо казки з нещасливим закінченням?!

Софійка й досі не заспокоїться. Так гірко! Так шкода Русалоньки! Хочеться в самісіньке вухо закричати нетямущому принцові: “Це ж вона, Русалонька, тебе врятувала!!!”

Але красунчик принц, схожий на однокласника Вадима Кулаківського, не чує. Він усе кружляє в танку з обраницею-обманницею, схожою на Ірку Завадчук: он і татуювання на плечі таке саме! Русалонька невідворотно перетворюється на сяйливу хмарку і пропливає в небі над Софійчиним балконом. От-от упадуть на книжку солоні краплі…

– Ти плачеш? – раптом озвалася за спиною тітонька Сніжана.

Тітонька Сніжана також порятувала свого судженого. Але не з води. Валентин поламав ногу на футболі. До травмопункту потрапив саме на Сніжанине чергування. Так і познайомились. У них за півтора тижня весілля.

Тітонька поклала свою легку (так і її пацієнти кажуть!) руку на Софійчине плече:

– Я й собі колись за Русалонькою побивалась і не терпіла казок із поганим кінцем. Якби моя воля – видала б закон: заборонити нещасливі фінали в казках!

– То я не одна така? – схлипнула голосно, але з полегкістю.

– У мене вдалась! Правда, нині… – тітонька сумовито провела поглядом хмаринку і сперлась на поруччя, – і я не проти політати безтурботним клубочком пари…

– Ви серйозно, тітонько? – не вірила своїм вухам племінниця.

– А що? Ні тобі переживань, ані клопотів про якесь там заміжжя…

Отакої! Якесь заміжжя! Мама так раділа, що тітонька нарешті знайшла своє щастя! Що кінець кінцем вибрала гідну пару. Бо Сніжана перебирала женихами, як циган кіньми. Багатьох відшивала тільки за те, що були всілякими там Зеленьками, Пічкурами, Розсипаними.

Жодне з прізвищ не пасувало до її імені!

Та й на своєму зоставатись ніяк: Ягода Сніжана! Цей же наречений – і розумний, і серйозний. І прізвище, як на замовлення, – Білий!

Тітоньці шилася розкішна весільна сукня. Вітальню вже засновано м’яким прозорим шовком, закидано мережаними стрічками, обсипано дрібними атласними трояндочками… Убрання буде справжнісіньким дивом – Софійка передчувала це, щогодини бігаючи до вітальні милуватися. Мама з тітонькою шитимуть його власноруч. По-перше, заощадять, хоч для жениха гроші – не проблема. По-друге, створять щось неповторне, ексклюзивне, як тепер кажуть.

І після цього пхекати: “Якесь заміжжя!”

Роздуми обірвав плач тримісячного братика.

– Софійко, біжи забав! – попросила мама. – Бо ми сьогодні так і не покроїмо. Стій, не крутись! Мірку мені, по-твоєму, з чого знімати? З бабусиної шафи?

Шафа тут, звісно, ні до чого. Просто, на відміну від тонесенької білявки Сніжани, вона неповоротка. Товста і чорна. І не виходить заміж.

Ну от, морочитись із братиком знову Софійці! Ні-ні, вона обожнює маленького Ростика! Проте мусять бути якісь межі. Усеньке вчорашнє післяобіддя вона вистоювала з візочком під магазинами: тітонька з мамою не минули жодного, вибираючи тканини і, як її, фурнітуру. Сьогодні ж укотре доведеться занапасть робити математику: зайнята-бо з дитиною!

Оставить комментарий