Главная » Проза » Зазирни у мої сни

Зазирни у мої сни - Макс Кідрук (2016)

Зазирни у мої сни
  • Год:
    2016
  • Название:
    Зазирни у мої сни
  • Автор:
  • Жанр:
  • Оригинал:
    Украинский
  • Язык:
    Украинский
  • Издательство:
    Клуб Семейного Досуга
  • Страниц:
    55
  • ISBN:
    978-617-12-1824-6, 978-617-12-1504-7, 9786171215047
  • Рейтинг:
    0 (0 голос)
  • Ваша оценка:
На что способен отец ради спасения сына, которого поглощает призрак, которая поселилась в снах? Мирону Белінському придется искать ответ на этот вопрос самому: его отец покинув родину очень давно и без объяснений, его друзья не догадываются о том, что происходит с маленьким Тео. Мирон проглотит предательство близкого человека, пренебрегает советами врачей, откажется от карьер курьеры и даже позволит ученым заглянуть в мозг своего сына. Но поможет ли это преодолеть силу, которая завладела мыслями ТЭО? Силу, которая вне жизни и смерти, вне добра и зла? И не слишком ли высокой будет цена? Осторожно! Ненормативная лексика!

Зазирни у мої сни - Макс Кідрук читать онлайн бесплатно полную версию книги

Перейти

© Макс Кідрук, 2016

© Микита Вепріков, обкладинка

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2016

© Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2016

Обережно! Ненормативна лексика!

Зазирни у мої сни

Бачите? Навіть смерть має серце.

Маркус Зузак. Крадійка книжок

Емоції так само реальні, як гравітація. Сновидіння мають не меншу силу, ніж історія.

Джо Гілл. NOS4A2

Неврологи загалом переконані, що всі психічні процеси мають під собою конкретне нейробіологічне підґрунтя. Згідно з цим припущенням – і за наявності довершених засобів вимірювання мозкової активності та хороших математичних моделей мозку – в принципі, не повинно бути перешкод для того, щоб декодувати візуальний вміст таких психічних процесів, як сон, пам’ять та óбрази… На сьогодні нам невідомо, чи процеси на кшталт сновидінь реалізовані в людському мозку в функціонально подібний до сприйняття {візуальних образів} спосіб. Але якщо це так, то у нас є реальна можливість… розшифрувати мозкову активність під час сну чи мріяння.

Професор Джек Л. Ґеллент,

Неврологічний інститут ім. Хелен Уіллз

Каліфорнійський університет у Берклі, Каліфорнія

Колись давно батько наказував мені перейматися лише тим, що я здатен контролювати, і ніколи не турбуватись через те, що контролювати неспроможний.

Він багато чого говорив, мій батько. Наприклад, що тяжка праця переважить талант, якщо талант відмовляється тяжко працювати. І що за «спробую» медалей не дають. І що лише чемпіон боїться програти, а всі решта бояться виграти. Батько – тренер хлопчачої волейбольної команди Рівненської районної ДЮСШ – мав у запасі з десяток схожих висловів. Гадаєте, вони комусь допомагали? Навряд. Сумніваюся, що вони надихали кого-небудь, окрім нього самого.

У сорок один у батька діагностували цукровий діабет. Хвороба виявилася задавненою, тож поки її перебіг узяли під контроль, устигла дати ускладнення на очі та серце. Особливо на очі. За рік після першого візиту до лікаря він перестав упізнавати людей на відстані далі ніж за п’ять кроків від нього. Матір повезла його до Луцька, де у приватній клініці йому зробили лазерну фотокоагуляцію – точкове припікання сітківки, що на якийсь час зупинило розростання кровоносних судин.

Пригадую, як невдовзі після операції батько прийшов додому напідпитку. Мама – вчителька української мови та літератури – ще не повернулася зі школи. Ми були самі. Він сів біля мене на табурет і почав говорити. Я думав, він нарікатиме на життя, на хворобу, але ні, він говорив про сім’ю та ще – дуже плутано й незв’язно – про любов і повагу. Говорив довго, завершивши розлогий монолог черговою псевдофілософською фразою: «Не можна втримати в серці те, для чого там немає місця». Тринадцятирічний я насилу стримався, щоб не пирснути. Тоді його слова здавалися кумедними. Не так слова, як те, що вони злетіли з уст сорокадворічного напівпрофесійного тренера напівпрофесійної волейбольної команди, який півжиття проходив у спортивних штанах і кедах. Із замацаним свистком на грудях. Не втримуй у серці те, для чого там немає місця. Мене розсмішило, що батько вірив у дурниці, які говорив.

Оставить комментарий